"Десятинна церква - початок і вінець
священних споруд Старого Києва"
Православний храм - дім Бога живого, місце нашого з Ним
спілкування. Коли віра християнська прийшла в Київську Русь-Україну, то
відразу стали будуватися храми. Великі київські князі від початку вручили
землю руську заступництву Божої Матері. Саме тому по величезних просторах
Київської держави будувались собори і церкви на честь Її славного Успіня
.
Матір'ю ж усім цим соборам і церквам була перша кам'яна церква - Успіня
Пресвятої Богородиці (Десятинна), що її був князь благовірний і рівноапостольний
Володимир святий спорудив після хрещення Київської Руси-України. Із Києва
по всій Русі засвітило Сонце Правди і промінням віри православної всю
землю нашу зігріло. Київ називати стали матір'ю городів руських, а церкву
Десятинну Святої Богородиці - матір'ю церквам руським. Через множество
святих угодників Божих, побудованих соборів, церков та заснованих монастирів
землю києво-руську святою назвали, а Київ - Єрусалимом другим, бо обрала
собі в уділ Пресвята Богородиця землю нашу. Пророцтво апостола Андрія
Первозванного стало збуватися…
Літописні повідомлення про Десятинний храм досить чітко
нам подають час його заснування. Так, в редакції "Повісті минулих
літ", що вміщена в Іпатіївському списку читаємо під 991 роком: "Потім
же, коли Володимир жив у законі християнському, надумав він спорудити
камінну церкву святої Богородиці, і, пославши (послів), привів майстрів
із греків, (і) почав зводити. А коли скінчив споруджувати, прикрасив він
її іконами, і поручив її Анастасові-корсунянину, і попів корсунських приставив
служити в ній. Він дав сюди все, що взяв був у Корсуні, - ікони, і начиння
церковне, і хрести". [3]
Про причини побудови князем Володимиром Десятинного храму читаємо в історика
Церкви Є. Є Голубинського: "Насаджена на Русі Церква Християнська
вимагала зовнішнього представництва, йде тут мова про споруду, яка б була
церквою всієї Русі і матір'ю всіх церков руських". [4]
Далі ж у Літописі вже під 996 роком читаємо: "Коли ж Володимир побачив,
що церкву завершено, він увійшовши до неї, помолився Богу,(помолився за
Русь, подібно до Соломона(3Цар.8.22), авт.) говорячи: "Господи Боже!
Поглянь із небес, і побач, і одвідай сад Свій, і зроби, (щоб те), що насадила
десниця Твоя, люди сії новії, серце яких Ти навернув єси до істини, (могли)
пізнати Тебе, Істинного Бога. І поглянь Ти на церкву осю, що її спорудив
я, недостойний раб Твій, на честь Матері, яка породила Тебе, і Приснодіви
Марії Богородиці. І якщо помолиться хто в церкві сій, то почуй Ти молитву
його і відпусти всі гріхи його благання ради Пречистої Богородиці".
А коли він помолився, то сказав так: "Осе даю церкві сій, святій
Богородиці, од маєтності своєї і од моїх городів десяту частину".
І, написавши, положив він присягу в церкві сій, (і) сказав: "Якщо
се одмінить хто, - хай буде проклят". І дав він десятину Анастасові
- корсунянину, і справив тоді празник великий у той день боярам, і старцям
городським, і вбогим роздав багато добра". [5]
Після цих двох чималих цитат із Повісті минулих літ хотілося б зупинитися
і звернути увагу на виділені нами слова.
Перш за все великий князь і просвітитель Руси-України Володимир ствердив
призначення новозбудованого храму тільки для молитви і відпущення гріхів
тим, хто буде молитися в ньому і друге - хто порушить закон "десятини",
суворо заявляє князь - буде проклятий. Чи не здається нам усім, шо вже
тільки із цих двох мотивів нам православним киянам ХХІ століття слід відродити
храм цей для молитви і для того, щоб зняти накликане прокляття…
Церкву Богородиці Десятинну освячував другий Київський митрополит
Леонтій, а настоятелем було поставлено Анастасія Корсунянина, як називає
його літописець Нестор. Про те, що князь Володимир винагородив церкву
свою великим багатством читаємо ще і в Церковному уставі князя Володимира.
В першій його частині зазначено: "…создах Церков Десятинную Святия
Богородиці и дах еи десятину по всеи Рускои земли во своїм княжении десятую
вікшу, а у торгу десятую неділю, а из домов на всякое літо от всего прибитка
и от лова княжа, и от стада, и от мита чюдному Спасу (мова ще йде про
церкву Спаса на Берестовім, авт) и Святия Богородици, городи и погости,
села и виногради, земли и борти, озера (и) ріки волости и дани с всими
прибитки, десятое в всем царстві и княжении". [6]
Дата ж самого освячення церкви викликала в істориків чимало інтересу.
За одними повідомленнями це було 11 травня, а за другими 12 травня. Вже
згадуваний історик Церкви професор Є. Є. Голубинський ймовірнішою датою
освячення вважає все таки 11 травня припускаючи, що князь Володимир і
митрополит грек Леонтій бажали, щоб щорічне свято її освячення співпадало
з великим константинопольським святом заснування міста Царгороду, столиці
православної Візантії. [7]
Про те, що цей день освячення Десятинної церкви 11 травня був встановлений,
як перше щорічне церковне свято в Київській Русі-Україні знаходимо в Пролозі
і в Київській слідуваній Псалтирі 1756 року. [8]
Цей перший у Київській Русі мурований храм не міг не викликати благоговійного
подиву серед тодішніх киян та численних відвідувачів матері городів руських.
Сучасники порівнювали його з небесами. Захоплювати їх мусіли самі розміри
будови 32х42 метри. Десятинна церква в архітектурному плані вигляділа
як хрестово-купольна шестистовпна споруда. Зарубіжні дослідники виводять
її структуру з провінційного базилікового типу архітектури, відомого в
Х століття у Херсонесі та Болгарії. Натомість писемні джерела ХІV століття
вказують, що храм був багатокупольним.
Так Воскресенський літопис, на який посилається архиєпископ Чернігівський
Філарет Гумілевський в своїй "Истории Русской Церкви", стверджує,
що Богородична Десятинна церква в Києві була з 13-ма куполами. [9]
Багатство внутрішніх вишуканих форм, фресок, мозаїк і кам'яних деталей:
мармурових колон, шиферних різних плиток, карнизів захоплювало подорожуючих.
Ці прикраси мав на увазі блаженний митрополит Іларіон, коли говорив в
Похвалі рівноапостольному князю Володимиру: "…і в красу зодягнув
святі церкви". [10]